Вірш: “Щире зізнання”
Доторкнись, обійми і мене поцілуй, Най зупиниться час, просторова реальність. Душу спраглу мою тим цілунком лікуй, Відчуття ті обом будуть тільки на радість. Слухай тишу, допоки слова не розчуєш, В котрих стиха промовлю до тебе «люблю». Це кохання безмежне у серці відчуєш, Хоч в ту мить засоромлюсь, та це я зроблю. Доки звичним щоденне усе нам не стало, Ти відверте зізнання, що мовлю, цінуй. На прохання моє щоб душа заспівала, Доторкнись, обійми і мене поцілуй… © Сергій Ущапівський 17.07.2022
Вам також може сподобатися
Вірш: “Коли небудь…”
Вірш: “Ніколи рук не опускайте”
2 коментарі
Валентина
На світанку вітерцем легеньким
Ніжно твої вії розтулю
Заберу тебе з полону у Морфея
Покажу тобі ранковою красу
Попрошу я птахів заспівати
І злетіти в небо голубе
Буду обіймати й цілувати
Сонячним промінчиком тебе…
Сергій Ущапівський
Дякую!