Як мало тих, з ким хочеш бути разом,
Світанки вдвох стрічати всі в житті,
Кого б обрав собі дороговказом,
Яким би керувавсь в своїм бутті.
Як мало тих, без кого ти сумуєш,
Дні тягнуться, стають немов роки.
А їх зустрівши, подих вмить тамуєш
І мрієш доторкнутися руки.
Як мало тих, з ким просто і надійно,
Хто безкорисливо чекає десь тебе,
Кого побачиш — й на душі спокійно,
Немає зла й нічого не шкребе.
Ми все біжим кудись поглинуті життям,
Проте важливого навколо і не бачим —
Людей із щирим ніжним почуттям,
Для котрих ми усе на світі значим.
...Вже так на світі повелося,
Що кожен тих своїх знайде,
З ким воєдино б все злилося —
Їх час пошле, як підійде...
© Сергій Ущапівський
14.05.2021
