Поезія

Вірш: “Я возвеличу не себе”

Я возвеличу не себе, 
Поезії віддам я шану.
Поллється, як ріка стрімка,
Аж від Дніпра і до Дунаю. 

Най лине велич слів могутня
На всі світи до самих хмар!
І збудеться все заповітне,
Що нам заповідав Кобзар.

Хай буде правда непоборна!
В них вкорениться, наче дуб.
Цілюща сила чудотворна
Злітає в віршах з наших губ.

Хай буде сказано про все!
І навіть роздуми одвічні,
Що їх лишили навіки
Поважні мудреці сторічні.

Хай відгук знайдуть між сумлінь
Культурні надбання величні!
Для всіх прийдешніх поколінь
Постануть як канон одвічний.

Віршами Бог нам дарував
Найбільшу милість — шануватись. 
Ніхто щоб сам не нудьгував, 
Віршем навчив він душ торкатись...

© Сергій Ущапівський
21.03.2021

Добавити коментарій

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.