Я вірив в нас від самого початку,
Від тої миті, як разом зустрілись.
Я ж вимолив тебе з усього статку,
Щоб тільки разом старість стріти.
Я відчував тебе, в думках незримо бачив,
Я чув твій голос поміж всіх, що є, усюд.
Твою відсутність у своїм житті пробачив,
Хоч сам страждав, і все те бачив люд.
Я знав давно, любов існує дивна,
Ні, не ота, де чути лиш слова.
Інакша зовсім — та, що невимовна,
Де вчинки є і тиша часова.
Я знав... так мало бути неодмінно,
Що закохаюсь в тебе, як в життя.
І те, що стрілись, — то закономірно,
Молила Бога й ти ж про це буття.
© Сергій Ущапівський
16.04.2021
