Вірш: «Я жінка — першоджерело»

Знесилена — вже сил немає йти,
Життям побита, розпач обіймає.
Де щастя є та як його знайти?
Де втіха в світі, горя де немає?

У парадигмі сьогодення
Про все це думаю чомусь.
Шукаю так собі натхнення
І просто жити не здаюсь.

Я жінка — першоджерело,
Всьому живому я початок.
Ця догма, як моє крило,
Де інше — мій духовний статок.

На них щоденно я спираюсь
І далі мушу знову йти.
Так протиріччям опираюсь,
До щастя щоб свого дійти.

© Сергій Ущапівський
17.07.2021