Поезія

Вірш: “Я — жінка, що тут і сказати”

Я — жінка, що тут і сказати, 
Такою Бог мене створив. 
Мені ж бо іншою й не стати, 
Хоч як би хто не говорив. 

Я — Берегиня, Мати світу,
 Початок затишку й тепла. 
Як диво-квіти первоцвіту, 
Що Матінка Земля дала. 

Любов в собі несу всесильну 
До всього в світі навкруги. 
В усі часи й повсюди стильну, 
Відчутну в дотику руки. 

Любіть в мені й цінуйте жінку, 
Я ж бо вам душу всю віддам. 
Додайте ніжності відтінку
Моїм літам, немов садам. 

Цвіте нехай в усі часи
Життєва та моя стежинка. 
А світ наповниться краси, 
Хоч я звичайна просто жінка.

© Сергій Ущапівський
 08.03.2021

Добавити коментарій

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.