Вірш: “Я з тих жінок, в яких сміються сльози”

Я далека від тих ідеалів, що є, 
Не женуся за ними, на них не рівняюсь. 
І хоч часом це болю мені завдає, 
Та від того любити себе не спиняюсь. 

Маю трішечки втішного сонця в душі, 
Як дарунок від неба за всі потрясіння,
Що траплялись, бувало, у тій метушні,
Як втікало від мене життєве везіння…

Я з тих жінок, в яких сміються навіть сльози,
Що не здаються, склавши руки від проблем.
Сприймаю труднощі, як ті метаморфози,
Де досвід врешті буде щастя ковалем…

© Сергій Ущапівський
06.01.2022