Вірш: “Я кохаю цю жінку занадто”

Я кохаю цю жінку занадто, 
Божеволію, розум втрачаю.
 Зрозумів вже усе пізнувато, 
Тож і біль у собі відчуваю.

 Все без неї на світі для мене не так,
Все без неї у світі мені гіркувато,
 Все без неї життя маю втрачений смак,
 Роздивляюсь навкруг винувато.

 Я не знаю, чому все змішалося враз, 
Переплуталось звичне й буденне. 
Я втрачаю реальність, як бачу щораз
Те волосся, що стало священним. 

Ну чому тільки зараз усе зрозумів?
 Не тоді, як кінця розпочався початок. 
Зупинити фатальність я б прикру зумів, 
Я кохаю цю жінку занадто...

© Сергій Ущапівський
24.06.2021