Поезія

Вірш: “Я неї жду…”

Ще сніг довкола, сіра вся земля, 
Та я чекаю вже на свою весну.
 Я виглядаю неї вже здаля,
 Із нею врешті і воскресну. 

Я неї жду — тоді нарешті скресну,
 І зацвіте вкрай стомлена душа.
 Побачать очі ту красу небесну, 
Людину теж, що серцю не чужа.

 Я неї жду покірно і слухняно,
 Мабуть, вже вік, а може, тільки мить. 
Прийди ж, людино, — стане хай весняно, 
Від чого серце ніжно защемить.

© Сергій Ущапівський
20.02.2021

Добавити коментарій

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.