Я обійму тебе, як вітер,
Ласкаво, ніжно доторкнусь.
Ти — світу найдивніший витвір,
Тому до тебе так горнусь.
Весь час дивлюсь, а слів замало,
Хоч стільки б я хотів сказати:
Про те, як іншим все враз стало,
Якби ж могла ти тільки знати.
Ти — мій світанок, день і надвечірок,
Повітря, сонце, лагідне тепло.
З тобою я торкаюсь зірок,
Я — твій листочок, ти ж — моє стебло.
Не можу навіть просто описати
Все, що всередині в моїй душі.
Якби вона уміла щебетати —
Нерівня співу тому були б солов’ї.
© Сергій Ущапівський
22.02.2021
