Поезія

Вірш: “Я обійму тебе, як вітер…”

Я обійму тебе, як вітер, 
Ласкаво, ніжно доторкнусь. 
Ти — світу найдивніший витвір,
 Тому до тебе так горнусь. 

Весь час дивлюсь, а слів замало, 
Хоч стільки б я хотів сказати:
Про те, як іншим все враз стало, 
Якби ж могла ти тільки знати. 

Ти — мій світанок, день і надвечірок, 
Повітря, сонце, лагідне тепло. 
З тобою я торкаюсь зірок, 
Я — твій листочок, ти ж — моє стебло. 

Не можу навіть просто описати
Все, що всередині в моїй душі. 
Якби вона уміла щебетати —
Нерівня співу тому були б солов’ї. 

© Сергій Ущапівський
22.02.2021

Добавити коментарій

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.