Поезія

Вірш: “І ти прийдеш, незнана досі мною”

І ти прийдеш, незнана досі мною, 
Стихія дивна — та, що звуть усі любов. 
Красою чудною, сяйливою весною
Мене п'янити станеш ніжно знову й знов. 

Я не спитаю, де блукала стільки, 
Чому зістарився чекати в самоті. 
Візьму за руки, обійму тебе — і тільки, 
Проговорю все інше в німоті. 

В мовчанні поглядом усе тобі скажу, 
Зізнаюсь в тому, як тебе чекав роками.
 Я душу стомлену відверто покажу —
Торкнешся тільки-но мене руками.

 Лише не щезни, наче то був сон, 
Моїм життям залишся до останку. 
Його віддав тобі я щиро у полон
Іще тоді, коли побачив зранку. 
 
© Сергій Ущапівський 
11.04.2021

Добавити коментарій

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.