Ти знов прийшла, стоїш зі мною поряд,
Говориш вітром в шепоті дерев.
Завмерло все, завмер мій навіть погляд,
Що так дивився десь собі вперед.
Печальна музо, мудрість вікова,
В тобі розрада, в час, коли приходиш.
Я чую все і всі твої слова,
Є зайвою на ті всі речі згода.
Не маю зовсім нарікань,
Коли пишу для світу вірші.
Свій шлях обрав без зволікань,
Щоб люди стали щасливіші.
Поета доля – шлях жертовний,
Тож їх і мало на Землі.
Наставник для всього духовний,
Як промінь сонця уві млі.
© Сергій Ущапівський
04.01.2022
