Поезія

Вірш: “Зимова ніжність”

Сніжинка тане знову в мене на щоці, 
Відходить в безвість краплею жалю, 
Відчутна ніжністю твоєю на руці, 
Торкнувся, мов почув твоє «люблю». 

Підносить в небо дивне відчуття,
 Його вдихаю, мрію в нім про тебе. 
Мене наповнює собою забуття, 
І відчувається у тілі ніжний трепіт. 

Спинюсь-візьму в цей час на місці, 
Завмру у радощах, без зайвих слів,
 Мов жду якоїсь благовісті
З світів далеких і чужих країв. 

…Сніг лягатиме стишено далі на вії, 
Та картина не буде для серця сумна. 
Я порину думками в усі свої мрії
Й малюватиму подихом любе ім’я…

© Сергій Ущапівський
14.01.2022

Добавити коментарій

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.