Вірш: “Світлі спогади”

Заворожено сходить світанок навкруг, 
Розстелився, як ковдра, туман над рікою.
Із відчутних для себе і знаних заслуг
Поряд тиша присутня, хоча є хисткою.

В часі мить ця постане склепінням життя,
Крізь проломи якого світитиме світло —
Світлих спогадів днів із мого забуття,
Що нестимуть на крилах мене понад світом.

Вже аж здалеку потім згадаю усе,
Суть речей зрозумію і їх приналежність.
В тім відчую свободу, яка піднесе,
І важливість всього… і від того залежність…

© Сергій Ущапівський
01.12.2021