Поезія

Вірш: “Зимова казка”

В снігах біліти почали стежинки, 
Довкілля всюди простяглося кришталеве. 
Летять в повітрі заворожено сніжинки, 
І тішить душу сонце полудневе. 

Довкола тиша мляво дивиться на світ, 
Не чутно звуків з лісу скованих джерел. 
Скрипить, буває, легко хвірткою воріт, 
Вже голосніше дзвінко кронами дерев. 

…Із року в рік зима взяла собі за звичку:
Листи на шибках малювати без адрес. 
І кожен з нас з руки знімає рукавичку, 
Щоби торкнутися до чуда із чудес…

© Сергій Ущапівський
25.12.2021 

2 коментарі

  • Валентина

    Ось Вам і диво на Різдво, дарунок справді по – Різдвяному. Тож радість увійшла в Ваш дім тим щастям,що Ви так вимолювали… Нехай завжди,завжди збувається все те,що Ви молитвою прохаєте у Бога. У Вас попереду багато усього… Хай буде широка і світлая дорога. З черговою перемогою, неподільного океану надхнення. Я всім серцем і душею радію з Вами, вірю в Вас. Щасти!

Добавити коментарій

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *