Поезія

Вірш: “Ілюзія з думок

Минала тиша, вічності годинник,
Здавалось, мить — і голос задзвенить
Тієї любої понад усе людини,
Яка в думках у мене струменить.

Вогнем розлука серце обпікала,
Здається, навіть зупинився час.
Очима щось розгублено шукала,
Щоби з’єднало з нею врешті нас…

…Невпинно бігло все собі вперед:
Мої думки і навіть відлік часу.
Лише примарна тінь поміж дерев
У серці відбивалася щоразу…

© Сергій Ущапівський
01.01.2022

Добавити коментарій

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.