Вірш: «Мої думки…”

Сумного досвіду, що маю, не цураюсь, 
Чіпляюсь, падаю і знову далі йду. 
Таке життя і те, що часом спотикаюсь, 
Ніяк не стишує у нім мою ходу. 

Мої думки — давно мені найкращі друзі, 
У них душі своїй шукаю порятунку. 
Хоч часто бачу там примари від ілюзій, 
Та маю крихту для життя свого притулку. 

…Буває важко в часі без причини,
І смуток мій бере мене за плечі. 
Жену у безвість я його щоднини, 
Щоб не було у серці порожнечі…

© Сергій Ущапівський
04.01.2022