Поезія

Вірш: “Весняна пісня”

 Вже десь за обрій сонце опустилось, 
 І морок сутінок геть землю обійма. 
 Здавалось, все навколо притомилось, 
 Стомилась навіть матінка Земля. 
 Хоч і хотіла б, мабуть, відпочити 
 За день пройдешній, що ось і минув.
 І поки ніч триває, воду спрагло пити, 
 Набратись сил в дощі, що так линув. 
 Десь по-весняному принадно і грайливо, 
 Краплинками скропивши все навкруг, 
 Берізок доторкнувшись пустотливо, 
 І квітів, що навколо вже цвітуть. 
 Та соловейко в гаї причаївся, 
 Вечірні трелі там свої завів, 
 У них геть зовсім розжалівся, 
 Не знаючи, що все навколо спить. 
 І та чарівна, ніжна колискова
 Так ллється тихо навкруги. 
 Неначе п'єса то якась святкова
 Етюди дивні нам показує свої. 
 А може, мавка причаїлася у лісі
 Наспівує там пісню ту свою,
 Чекаючи когось у передліссі
 Вже зовсім будучи лукавою.
 От так красу б ту вічно споглядав, 
 В чудову музику поринувши природи, 
 Мабуть, до ранку, вийшовши на ґанок, 
 Допоки б там і не зустрів світанок. 

© Сергій Ущапівський
01.03.2021

Добавити коментарій

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *