4 коментарі

  • Валентина

    Дивуюсь твоїй відвазі шаную твою затятість захоплююся щоразу – яке ж ти по суті свято! яке ж ти по суті диво яка ж ти в пустелі буря з тобою я став юродивим ну себто нормальним юрієм бо ти – потаємна сутність а ще ти нічийна власність ти – мозку мойого сутінки і зірка моя прекрасна та ти не моя ні разу і в цьому – велика мудрість хоча ти ще та зараза і мантра моя і сутра я здався в полон без бою я здався в полон і вийшов з полону на вільну волю у білу безмовну тишу ти – невиліковна зараза хворію тобою чинно дивуюсь твоїй відвазі шаную твою нічийність. (Юр.Іздрик 18. 11. 19)
    На мою думку тільки раз людину ми в житті втрачаєм, коли віднесли на погост і попрощавшись поховаєм. Все інше – це гра слів і нашої уяви. Ми всі намагаємося ідеалізувати, прикрасити різними кружевними нарядами зі слів наші думки, вчинки, мрії,поразки і падіння. Все це по своїй суті словесна суєта. Яку ми вигідно використовуємо аби маніпулювати свідомістю і почуттями інших. До поки людина жива для неї нічого і ніколи не втрачено все залежить від того чи хоче чи не хоче людина про щось думати чи щось робити. А виправдань для нашого хочу не хочу ми завжди можемо знайти. Це мої власні міркування з ними можна не погоджуватись дозволяю отака я зараза. Сподіваюся не дуже зіпсувала Вам настрій в свята. Але ж думки – вони такі прийшли і просяться на волю. Усіх Вам благ і здійснення омріяних і молитовних сподівань! Зі святами!

Добавити коментарій

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.