Вірш: “Заплющ на хвильку оченята”
Заплющ на хвильку оченята, В уяві образ мій змалюй. Відчуй мої там рученята, Мій голос навіть там почуй. Тепло думок твоїх най лине, До мене просто звідусіль. Натхнення — то моє єдине, Із ним в душі відсутній біль. Тебе, здається, чую всюди, Ти — наче все, що в світі є. Щось поселила дивне в груди, Теплом в мені те віддає. Із ним щодня живу — і тільки Щоб врешті знов його відчути. Не обпікає аніскільки, Те, що в тобі я зміг здобути. © Сергій Ущапівський 05.06.2021
Вам також може сподобатися
Відео-вірш: “Диво-люди”
Вірш: “Любить — не любить”
2 коментарі
Валентина
Твои стихи я перечитываю часто. Они живой воде сродни. И я не плачу, просто вспоминаю как были мы наедине… В твоих глазах всегда я вижу нежность и чувствую тепло твоей руки… И будет елка, и конечно будут свечи ,как любишь ты, и даже яркие бенгальские огни… Но телефон молчит… И заползает беспокойство в душу уж не случилось ли с тобой какой беды… Запомни – я никогда не устану ждать только бы ты не устал в это верить… Пусть морозы ,дожди и зной – мне не надо судьбы иной только б день начинался и кончался с тобой. Нехай надалі гріє і не обпікає, нехай весь час наснаги і надхнення додає. Із перемогой першою вітаю!!! Це в знак подяки за тепло душі, за чистоту і глибину її.
Сергій Ущапівський
Дякую за зворушливі слова, які огортають ніжним теплом душу та серце