Вірш: “Пробач мені, осінь”
Пробач мені, осінь, тебе не впущу: Ні в серце, ні в душу, ні навіть в свідомість. Не знайдеться місця краплині дощу, Світитиме сонце повсюди натомість. Пробач, що завбачливо іншою стала, Впустила в життя дивовижну весну. Так мало відбутися, впевнено знала, Що стріну життям свою днину ясну. Залишуся жити із нею надалі, Любов збережу, що дарунком мені. Щасливі хвилини кохання, тривалі Прикрасять роки існування земні. © Сергій Ущапівський 02.09.2021
Вам також може сподобатися
Вірш: “А дощ шумів незвично як ніколи”
“ПОЧУТИ САМОГО СЕБЕ”
3 коментарі
Диво
Хай буде так, як я собі велю.
Свій будень серця будемо творити.
Я Вас люблю, о як я Вас люблю!
Але про це не треба говорити.
Ліна Костенко
Сергій Ущапівський
Ти сон, що все таки відбувся,
Ти мрія, що в реальність перейшла.
Я за тебе лиш дяку маю Богу,
Люблю тебе повторюю щодня.
Я буду поряд, я це обіцяю,
Наскільки зможу, тільки ти дозволь.
Занадто довго, жив я вже без тебе,
В тобі себе я врешті віднайшов…
© Сергій Ущапівський
12.06.2020
Сергій Ущапівський
Сьогодні, завтра і завжди,
Я берегти тебе лиш буду.
Чекав бо тебе все життя,
То не життя було, а мука.
Ти сон, що все таки відбувся,
Ти мрія, що в реальність перейшла.
Я за тебе лиш дяку маю Богу,
Люблю тебе повторюю щодня.
Я буду поряд, я це обіцяю,
Наскільки зможу, тільки ти дозволь.
Занадто довго, жив я вже без тебе,
В тобі себе я врешті віднайшов…
© Сергій Ущапівський
12.06.2020